Українські прапори на кораблях Чорноморського флоту

Сто років тому, 29 квітня 1918 року, Чорноморський флот за наказом командуючого підняв українські прапори. Ця подія стала результатом довгої та складної боротьби моряків-українців.

У 1917 році Чорноморський флот був найпотужнішою силою на Чорному морі: Російська імперія розглядала його як головне знаряддя для опанування протоками Босфор та Дарданелли, тому у передчасі Першої світової війни на нього виділялися величезні кошти. Ядром флоту мали стати чотири лінійні кораблі, озброєні дванадцятьма дванадцятидюймовими гарматами. Перші два, “Імператриця Марія” та “Імператриця Катерина Велика”, вступили в стрій у ході війни. У 1917 році було завершено третій – “Імператор Олександр Третій”. Він будувався за покращеним проектом, це був останній лінкор, збудований у Російській імперії, її найпотужніша зброя. Четвертий так і не був добудований. Окрім лінкорів, бойове значення мали і створені в кін. ХІХ-поч. ХХ ст. броненосці, зокрема три останні: “Пантелеймон” (колишній “Князь Потьомкін-Таврічєскій”), “Євстафій” та “Іоанн Златоуст”. Навесні та влітку 1917 року кораблі флоту отримали нові назви: так, “Імператор Олександр Третій” перейменували на “Волю”, “Імператрицю Катерину Велику” – на “Свобідну Росію”, “Пантелеймон” – на “Борець за свободу”.

Серед матросів та старшин Чорноморського флоту завжди був великий відсоток українців, оскільки на службу призивалися мешканці найближчих до Чорного моря губерній. Організований український рух на Чорноморському флоті бере відлік від таємного гуртка “Кобзар”, створеного у 1905 році та очолюваного професором В’ячеславом Лащенком. Гурток був нечисленний, проте значна частина його членів у майбутньому стали керівниками українського руху.

У березні 1917 року члени “Кобзаря” стали організаторами Української Чорноморської Громади. Активними учасниками громади були В’ячеслав Лащенко, Микола Неклієвич, Володимир Савченко-Більський, Вадим Богомолець, Михайло Остроградський-Апостол та інші. Громада мала на меті підготовку ґрунту для створення в майбутньому українського флоту.

Перший Всеукраїнський Військовий З’їзд, що відбувся 5 травня 1917 року в Києві, дав поштовх українізації екіпажів кораблів Чорноморського флоту. Тоді ж у Севастополі відбулося декілька масштабних українських демонстрацій з національними прапорами.

12 липня 1917 року есмінець «Завидний» першим з бойових кораблів піднімає українського прапора. До листопада багато інших кораблів наслідують його приклад. Проте на флоті зростає і вплив большевиків. В цей час українського прапора підняв лінкор “Воля”, найсильніший корабель в колишній Російській імперії.

Але терези історії схилилися в інший бік, большевики розпочинають активну кампанію з нейтралізації українських екіпажів і на кінець грудня захоплюють усі кораблі флоту. Проте позбутися усіх матросів-українців було неможливо: їх було занадто багато. І коли навесні 1918 року в Криму з’явилися українські війська, національний рух знову оживає. Під тиском моряків командувач флоту адмірал Саблін 29 квітня віддає наказ флоту підняти український прапор.

Хоча подальша історія флоту була трагічною, прагнення українських моряків служити Україні та їхня боротьба за його українізацію заслуговують на пам’ять та пошану. Для новоствореної держави Чорноморський флот мав не лише бойове, а й політичне значення. Це була перепустка у клуб великих держав. До початку Першої світової війни тільки 11 країн могли дозволити собі утримувати лінійні кораблі. Сто років тому Україна формально стала дванадцятою.

Малюнки, представлені на цьому сайті, були створені для календаря на 2018 рік "100 років з дня підняття українського прапора Чорноморським флотом". Він був надрукований за підтримки української діаспори Лондона.

Висловлюємо подяку нашому консультанту Ігорю Гриценку.